Емоційні порушення (франц. emotion < лат. emovere — збуджувати, хвилювати) — психічні розлади, які характеризуються неадекватністю емоційного реагування на зовнішні події і (або) патологією настрою.
Найбільш поширені види порушення емоційного реагування — підвищена збудливість та емоційна лабільність. Підвищена збудливість проявляється схильністю до бурхливих реакцій, гнівом, агресією з незначних приводів. Емоційна лабільність — швидка і часта зміна полярності емоцій, що виникає без достатньої підстави. Ці емоційні порушення зазвичай короткочасні. Розлади настрою — гіпертимія, гіпотимія, тривога, дисфорія, ейфорія — є стійкими емоційними порушеннями. Під гіпертимією розуміють підвищений настрій із припливом сил, переоцінкою власних можливостей; вона характерна для маніакального синдрому. Гіпотимія, тобто знижений настрій, переживання безвихідності з фіксацією уваги на негативних подіях, є ознакою депресивного синдрому. Тривога — переживання внутрішнього занепокоєння, очікування лиха, що може супроводжуватися нервовими рухами, вегетативними реакціями і переростати в паніку. Дисфорія виражається тужливо-злісним настроєм, невдоволенням собою й оточенням, часто супроводжується агресією і навіть суїцидальними спробами.
Емоційні порушення найчастіше відзначають при неврозах, клімаксі, травматичних та інфекційних ураженнях головного мозку, хронічних соматичних захворюваннях, у т.ч. ендокринних, шизофренії, маніакально-депресивному психозі. Для лікування емоційних порушень залежно від їх виду застосовуються седативні препарати, анксіолітики, антидепресанти, солі літію, ноотропні засоби, а також психотерапія (див. Психотерапія). Слід пам’ятати, що хворі з Е.п. (гіпотимія, дисфорія) можуть накопичувати призначені їм ЛП, щоб використовувати з метою самогубства (див. Емоції).
Лiт.: Коркина М.В., Лакосина Н.Д., Личко А.Е., Сергеев И.И. Психиатрия. – М., 2002; Морозов Г.В., Шумский Н.Г. Введение в клиническую психиатрию (пропедевтика в психиатрии). — Нижний Новгород, 1998.